ДРЕ́ЙФИТИ, флю, фиш; мн. дре́йфлять; недок., фам. Боятися труднощів, небезпеки; лякатися, розгублюватися. [Небаба:] Ви ще на засіданні дрейфили, а на сході зовсім розгубилися (Мик., І, 1957, 68); * Не дрейф, Іване Силовичу! Раз ти свідомо упіймав цього субчика, так ми тобі все прощаємо (Епік, Тв., 1958, 347).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 410.