ДРЕЙФУ́ЮЧИЙ, а, е, мор. Дієпр. акт. теп. ч. до дрейфува́ти. На дрейфуючій станції «Північний полюс» було зроблено багато важливих наукових спостережень (Видатні геогр. відкр.., 1955, 11); Моряки помітили невеликий дрейфуючий парусник (Веч. Київ, 21. XI 1957,1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 411.