ДРЕСИРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Навчати тварин, птахів і т. ін. виконувати яку-небудь дію, виробляти в них певні навики. — Я дуже люблю тварин дресирувати! У мене й кролики вчені: через руки мені стрибають! (Вишня, II, 1956, 291); Я пробував дресирувати нашого Цапка на тигра, але він нізащо не хотів рикати по-тигрячому (Сміл., Сашко, 1957, 36); // ірон. Виучувати, вимуштровувати кого-небудь (про людей). Довго їх [катів] дресирували Лисі прусські генерали (Воскр., З перцем!, 1957, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 412.