ДРИЛЬ, я́, ч., техн. Механізм для свердління невеликих отворів у металі, дереві і т. ін. Дриль складається з стального гвинтоподібного стержня, на верхньому кінці якого вільно закріплена грибкоподібна ручка (Стол.-буд. справа, 1957, 98); Русанов.. свердлив дірку в грубій залізній балці. Дриль дрібно трусився в його дужих руках (Собко, Стадіон, 1954, 142).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 413.