ДРО́БЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до дроби́ти 1. За селищем, під самою горою, на висячім мосту виднілись вагонетки, а нижче між великими конусами дробленого каміння пролягала вузькоколійка (Гончар, III, 1959, 92).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 420.