ДРОТЯНИ́Й, а́, е́. Прикм. до дріт; // Зробл. з дроту. Втратив я дротяну нагайку Через тебе, дівчину молоденьку (Чуб., V, 1874, 63); На вказівному пальці у неї був дротяний перстень (Жур., Вечір.., 1958, 241); Крізь бінокль Хомі виразно було видно ворожий передній край, дротяні загорожі (Гончар, III, 1959, 412); * У порівн. Шорстке, неначе дротяне, волосся на голові позакручувалось густими кучерями (Н.-Лев., І, 1956, 466).
Дротяна́ запа́ска — запаска, оздоблена позолоченими або посрібленими дротиками. Навіть у будень носила [Палагна] шовкові хустки.., блискучі дротяні запаски (Коцюб., II, 1955, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 422.