ДРУГОРІ́ЧНИК, а, ч. Той, хто залишений на другий рік у цьому ж класі, на цьому ж курсі. Васько Дягіль, вічний другорічник, певне, уроком цікавився менше, ніж його дід (Збан., Малин. дзвін, 1958, 82); Передові учителі і школи своїм трудом довели, що скрізь можна працювати без другорічників (Літ. газ., 31.VIII 1950, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 423.