ДРУЖО́ЧОК, чка, ч. Пестл. до дружо́к 1. Тільки найшла слідочок, Гей, де походив дружочок (Укр.. лір. пісні, 1958, 160); Вона забігала на хвилинку і казала Лесі: — ..Ти вже потерпи, Лесенько, дружочок мій (Ів.. Таємниця, 1959, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 425.