ДРЯПУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який дряпається або любить дряпатися. Дряпуче кошеня.
2. перен. Який виявляє різкість, грубість у поведінці, любить суперечки; задирливий. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 428.