ДРІБ’ЯЗНИ́Й, а́, е́, рідко. Те саме, що дріб’язко́вий. Вона бігла вгору.. і чула передсмак усіх дрібних спліток дріб’язного життя татарської жінки (Коцюб., І, 1955, 291).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 417.