ДРІБНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е, розм. Дуже дрібний (у 1, 3 знач.). Тамара черкає і рве аркушики на дрібнесенькі шматки (Хижняк, Тамара, 1959, 92); [Коновалиха:] Скрізь попід хатами сидять молодиці з своїми чоловіками, побіля їх діточки, та такі дрібнесенькі, щебечуть, як пташечки (Кроп., І, 1958, 148); За лебедем на поверхні озера лишається довгий.. слід з дрібнесеньких брижів (Смолич, II, 1958, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 413.