ДРІБЧА́СТИЙ, а, е.
1. Який складається з маленьких однорідних частинок (про листя). Роставиця.. ховається між двома зеленими вербовими стінами, високими, дрібчастими та пухкими (Н.-Лев., IV, 1956, 191).
2. Який складається з частинок, більших від звичайних; крупнозернистий. Тут шосе раптом скінчилося, і пружна гума коліс шорстко зашелестіла по добре второваній дорозі з дрібчастого, як зерно завбільшки, піску (Смолич, І, 1958, 43).
3. Який складається з частих, послідовно повторюваних елементів. Дрібчасті перебої скрипки та басолі літали понад людьми і виривалися з клуні вкупі з промінням осіннього пообіднього сонця (Л. Укр., III, 1952, 670); Почувсь дрібчастий гул копит, На міст ступали перші коні (Фомін, Вибр., 1958, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 417.