ДРІМЛИ́ВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до дрімли́вий. Сам лектор, правду сказати, не дрімає, а на доярок колискову дрімливість наганяє (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 48); Заграва освітлювала верхів’я дерев, корпуси келій, тихі в нічній дрімливості сади (Шиян, Гроза.., 1956, 521).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 419.