ДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. ду́блять; недок., перех. Обробляти шкіру або іншу сировину вимочуванням у спеціальному розчині або настої певних рослин. Льняну основу на килими дублять у виварі з кори дуба (Матер. з етногр.., 1956, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 429.