ДУГОВИ́Й, а́, е́.
1. Який має вигляд, форму дуги (у 1 знач.). Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (Стельмах, Хліб.., 1959, 83).
2. спец. Заснований на застосуванні електричної дуги. З розгортанням індустріалізації країни нечувано швидкими темпами почала розвиватися радянська зварювальна техніка, особливо дугове електрозварювання (Розв. науки в УРСР.., 1957, 471); Лампи з електричною дугою дістали назву дугових (Нариси розв. прикл. електр.., 1957, 38).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 431.