ДУЕ́ЛЬ, і, ж.
1. Поєдинок із застосуванням зброї між двома противниками за викликом одного з них. Німецький франт у напіввійськовому, спортивного крою костюмі.. йде вулицею. Обличчя — в шрамах від студентських дуелей (Ю. Янов., IV, 1959, 212); // Обмін пострілами між двома ворожими сторонами; перестрілка. Два місяці між берегами Гриміла гарматна дуель (Нагн., Вибр., 1950, 237); Артилерійські дуелі й вогневі нальоти капітан не вважав за справжній бій (Кучер, Чорноморці, 1956, 122).
2. перен. Змагання, боротьба двох осіб. Мічурін подивився на Терентія вкрай сповненим люті поглядом.. Це була непередавана мовчазна дуель двох трудівників, що глибоко люблять один одного (Довж., І, 1958, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 432.