ДУ́МАННЯ, я, с. Дія зазнач, ду́мати 1, 2. Під час зосередженого думання, під час захоплення будь-якою справою ми не бачимо і не чуємо, що навколо нас відбувається (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 218); Зовсім інша робота писати спомини, там треба інтенсивного і більш-менш постійного напруження пам’яті, систематичного думання (Л. Укр., V, 1956, 394); Ми твердимо, що соціалістичний реалізм не догма, а спосіб думання, відчуття і відображення явищ життя (Рад. літ-во, 1, 1958, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 434.