Слово "думливий" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДУМЛИ́ВИЙ, а, е, рідко,

1. Заглиблений у думки; задумливий, замислений. Амфіонрозважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком,..виводить мур (Л. Укр„ І, 1951, 445); // Здатний глибоко роздумувати, розмірковувати. Його думлива, флегматична натура не дала йому впасти в ту западню, в яку впадає найбільша часть початкуючих поетів-гімназистів (Фр., III, 1950, 344).

2. Те саме, що гордови́тий. Де полягла козацькая голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Л. Укр.. І. 1951, 19).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 436.