ДУМЛИ́ВО, рідко. Присл. до думли́вий. [Руфін (гірко, думливо):] Так, так… спокійно може спати цезар, бо забагато вже було тих Брутів, щоб вірити в їх силу… (Л. Укр., II, 1951, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 436.