ДУПЛИНА́СТИЙ, ДУПЛИНЯ́СТИЙ, а, е. Те саме, що дупла́стий, дупля́стий. Пахуча березка коло сухого дуплинастого пенька повилась (Вовчок, І, 1955, 100); Крекче дуб дуплинастий, мов дід (Дн. Чайка, Тв., 1960, 344); Збоку росла стара широкогілляста та дуплиняста груша (Н.-Лев., І, 1956, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 437.