ДУ́ЧКА, и, ж., діал. Ямка. Василь і Грицько з добрими ломаками стояли у дучках, Івась з невеличким дубцем туряв свинку (Мирний, IV, 1955, 73); Загуркотів грім, і крупні краплі дощу, як кулі, сипнули в порох, залишаючи в ньому темні дучки (Панч, III, 1956, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 445.