ДУШ, у, ч.
1. Пристосування для обливання тіла водяними струминками. Кожні дві кімнати мали свій душ, свою ванну (Руд., Вітер.., 1958, 107); При роботі, зв’язаній із забрудненням тіла, необхідно митися в лазні або під душем щодня (Як запоб. заразн. хвор.., 1957. 20).
2. Водолікувальна або гігієнічна процедура, при якій водяний струмінь діє на тіло людини. [Ніна:] Спробуйте душ Шарко. Як у вас з кров’яним тиском? (Коч., II, 1956, 273); Після напруженої роботи на комбайновому агрегаті у спеку приємно прийняти холодний душ (Колг. Укр., 8, 1956, 11); * У порівн. Як холодний душ, ці слова протверезили одразу Віктора (Головко, І, 1957, 456).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 445.