ДУШИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто пригноблює, пригнічує, придушує кого-, що-небудь. — Він мені розказував про царського міністра Столипіна. — Це про того народного душителя, що всю країну шибеницями вкрив? (Шиян, Гроза.., 1956, 509); Коцюбинський пише ряд новел, в яких картає панів-лібералів, куркулів та попів і показує їх як душителів революції (Іст. укр. літ.. І, 1954, 649); // перен. Те, що заважає чому-небудь розвиватися, рости, прогресувати. Ленін заплямував американський імперіалізм як ката і душителя російської свободи, як жандарма народів Європи (Біогр. Леніна, 1955, 210); Ватікан на протязі всього свого існування був організатором найтяжчих соціальних злочинів проти людства,.. душителем науки (Іст. укр. літ., II, 1956, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 447.