ДЯ́ДИНА, и, ж. Жінка дядька (у 1 знач.). Пішла Катря в село до дядька та дядини, та недовго була в родичів (Мирний, IV, 1955, 295); Ми підемо до дядини Калини на ялинку (Багмут, Опов., 1959, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 450.