ДЯ́ДЯ, і, рідше ДЯ́ДЬО, я, ч., розм. Те саме, що дя́дько 1, 2. — Приїхав у гості до нас дядя з міста, мамин брат (Вас., II, 1959, 475); Школярі молодших класів називали його дядею Мишею (Трубл., II, 1955, 11); — А дядя Котовський іще раз приїде? еге ж приїде до нас? — задерши голови до Кузя, допитувались сестрички (Тич., І, 1957, 260).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 450.