ДІАГОНА́ЛЕВИЙ, а, е. Прикм. до діагона́ль 2. На пероні ловили перевдягнених жандармів, пізнаючи їх по діагоналевих брюках, які виглядали з-під цивільної верхньої одежі (Панч, В дорозі, 1959, 281).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 293.