ДІБРО́ВНИЙ, а, е. Прикм. до дібро́ва. У квітні грунт у лісі, неначе килимом, встеляється білими квітами анемони дібровної, синьо-фіолетовим рястом (Веч. Київ, 25. III 1961, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 296.