ДІ́ВЕР, а, ч. Брат чоловіка. Дівер був у вдови — брат покійного чоловіка, багатий (Вас., II, 1959, 282); — Згадала баба дівера, що хороший був! — засміялась Онися (Десняк, Десну.., 1949, 250).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 297.