ДІВЧИ́НО́НЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до ді́вчина. Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька — Дружини немає (Шевч., II, 1953, 124); Заспівала дівчинонька біля світлої криниці (Гур., Друзі.., 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 298.