ДІДИ́ЗНИЙ, а, е, заст.
1. Успадкований від дідів, предків; родовий.
2. Дуже старий; старезний. Розступилась земля, і з глибокої ями, як з води, вирнув дідизний старець (Стор., І, 1957, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 299.