ДІ́ДІВ, дова, дове. Належний дідові (у 1-3 знач.). — Дідова оселя снігом прикрита (Мирний, II, 1954, 66); Вустимко стежить.. за дідовою рукою (Багмут, Опов., 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 299.