ДІ́ЖКА, и, ж.
1. Велика дерев’яна або металева циліндрична посудина з плоским дном. Треба було.. нашаткувать другу діжку капусти (Н.-Лев., II, 1956, 182); Ганна Петрівна присунула до дверей у чулан діжку з водою (Вишня, Весна.., 1949, 15); * У порівн.Верби старі, давні, товсті, як діжки (Н.-Лев., II, 1956, 159).
2. рідко. Те саме, що діжа́ 1. — Цс.. — писнула слабо Сусанна, ..і всім м’яким тілом, як тістом, що вилізло з діжки, навалилася на подушку (Коцюб., І, 1955, 369).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 301.