ДІЙНИ́ЦЯ, і, ж. Спеціальний посуд, у який доять молоко. Візьме Олександра дійницю, піде вдосвіта доїти корову (Коцюб., І, 1955, 64); Одарка накрила фартушком повну дійницю молока і пішла до хати (Воскр., Весна.., 1939, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 302.