Слово "діловито" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


ДІЛОВИ́ТО. Присл. до ділови́тий. Становий діловито давав останні вказівки, стежив за паропроводом, за робітниками (Ле, Опов. та нариси, 1950, 387); Спиниться Зінька і стежить, як дятел, вчепившись ніжками за дубову кору, діловито й сильно, наче молотком, б’є своїм дзьобом, вишукуючи для себе якусь живність (Шиян, Баланда, 1957, 125); * У порівн. — Се негаразд, що я держу вас при собі? — спитала вона якось поважно, наче діловито (Л. Укр., III, 1952, 709).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 305.