ДІЛЬНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до дільни́ця 1. Виборами в нашій країні керують громадські організації.., які виставляють своїх представників в усі виборчі комісії, починаючи від центральної і кінчаючи дільничними (Наука.., 2, 1958, 3); Хвору перевезли до дільничної лікарні і помістили там на тривалий час (Рад. Укр., 27.УІІІ 1959, 3); Надвечір до землянки на заболоченому коні під’їхав дільничний міліціонер (Стельмах, Правда.., 1961, 271).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 306.