ДІЛЯ́ГА, и, ч. і ж., зневажл. Той, хто у всіх справах переслідує особисті інтереси, з вузько практичних міркувань забуває про принципову, суспільно-політичну сторону справи. В агента гроші і баклага Червоного вина. Чи то шпигун, а чи діляга — Шофер того не зна (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 116); * У порівн. Голова [колгоспу],.. а міркує, наче дріб’язковий діляга (Вол., Місячне срібло, 1961, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 306.