ДІ́ТКНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до діткну́ти. А вітер синю тінь переганяв Через луги.. і через ліс, Уже вечірнім діткнутий промінням (Рильський, Вибр., 1940, 87); * У порівн. Прісцілла здригається, мов ножем діткнута (Л. Укр., II, 1951, 506).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 310.