ДІТОВБИ́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто вбиває, знищує дітей. Меч свій підніме [батько], Грізний і чистий, — Бить дітовбивців, Бити фашистів! (Гірник, Сонце.., 1958, 162).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 310.