ЕВАКУЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш і рідко ЕВАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Проводити, здійснювати евакуацію (у 1 знач.). Поранених евакуювали в тил (Жур., Вечір.., 1958, 259); Завдяки турботам партії й уряду вдалося своєчасно евакуювати з Києва переважну більшість рукописних фондів Інституту літератури (Рад. літ-во, 5, 1957, 28); // розм. Вивозити, відправляти кого-небудь кудись. Заболіло в мене серце, і мене евакували в Святошино в санаторій (Вас., IV, 1960, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 452.