Е́КЕР, а, ч. Простий геодезичний прилад для побудови на місцевості кутів певної величини, головним чином 90°, 60° або 45°. Для планування пришкільної земельної ділянки і при інших подібних роботах необхідно мати спеціальний прилад — екер (Гурток «Умілі руки..», 1955, 132).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 455.