ЕКЗА́МЕН, у, ч.
1. Перевірка знань з якого-небудь навчального предмета; іспит. Минув рік, настав екзамен — і малий Франко здивував усіх: він опинився першим учеником (Коцюб., III, 1956, 28); Всі школярі давно вже склали екзамени, а в десятикласників останній скінчився тільки вчора (Донч., IV, 1957, 527); // на кого — що. Перевірка, що дає відповідні офіційні права тим, хто її успішно проходить. — Тобі не багато треба, тільки екзамен на вчительку здати, а там, може, місце де одкриється, от і на свій хліб зразу підеш (Мирний, V, 1955, 191); В 1781 р. Соколов подає прохання в Державну медичну колегію про допущення його до екзамену на вчений ступінь доктора (Видатні вітч. географи.., 1954, 43).
2. тільки одн., перен. Взагалі перевірка, випробування кого-, чого-небудь. Ми з задоволенням можемо сказати, що більшість комсомольських організацій колгоспів і радгоспів витримала серйозний екзамен на зрілість, з честю виправдала високе довір’я партії і народу (Матер. XXII з. КПУ, 1961, 82).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 455.