ЕКСПІРА́ЦІЯ, ї, ж., лінгв. Видихання повітря при творенні звуків мови. Між головним і побічним наголосами один або більше складів мають слабшу експірацію (Курс сучасної укр. літ. мови, 1,1951,151).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 462.