ЕКСТРАОРДИНА́РНИЙ, а, е, книжн. Відмінний від звичайного; винятковий, незвичайний. Сказати щось було конче потрібно, щоб якимсь способом неначе звести на буденщину екстраординарний прикрий казус (Смолич, Мир.., 1958, 17); Поява її [артистки Базарової] в нашій трупі була зовсім екстраординарною (Збірник про Кроп., 1955, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 465.