ЕНЕ́РГІЯ, ї, ж.
1. спец. Одна з основних властивостей матерії, загальна міра всіх форм її руху. Свічення білого фосфору — приклад прямого перетворення хімічної енергії в світлову (Хімія, 9, 1956, 93); Марійка розповіла, скільки електричної енергії даватиме нова гідростанція (Донч., V, 1957, 346); // Здатність якого-небудь тіла, речовини і т. ін. виконувати якусь роботу або бути джерелом тієї сили, що виконуватиме роботу. На газотурбовозі енергія палива перетворюється в механічну роботу в газотурбінній установці (Наука.., 9, 1956, 12).
2. рідко. Те саме, що електроене́ргія. Дніпрогес не спиняли. Навпаки: їй було доручено бойове завдання — безперебійно і до останнього подиху забезпечувати енергією заводи, транспорт і фронт (Баш, На землі.., 1957, 34).
3. Діяльна сила, поєднана з наполегливістю, рішучістю в досягненні поставленої мети. Трудно пізнати в ньому того повного енергії, сили та життя Замфіра, яким він був ще недавно (Коцюб., І, 1955, 229); З усією енергією і молодим запалом взявся Тарас до роботи (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 480.