ЕНТРОПІ́Я, ї, ж., фіз. Функція стану термодинамічної системи, яка характеризує розсіювання енергії, зумовлене перетворенням усіх видів її на теплову і рівномірним розподілом тепла між тілами. У ті часи [30-і роки XX ст. ] фізики, багато говорили про ентропію, теплове виснаження космосу.. Висновок про неминучість ентропії випливав з грунтовних засад фізики, із знаменитого другого закону термодинаміки, сформульованого німецьким фізиком Клаузіусом (Наука.., 7, 1969, 29); [Ярослав:] А що ж понесли б ви в чужі світи? Улюблену ідею ентропії — фатальної загибелі життя? (Лев., Драми.., 1967, 410).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 682.