ЕПІГРА́МА, и, ж.
1. У стародавніх греків — віршований напис на храмах і постаментах статуй.
2. Короткий сатиричний або гумористичний вірш, спрямований проти окремої особи чи суспільного явища. На її [пісні] основі виникла і розвинулась писана поезія, яка відзначається багатством і різноманітністю літературних жанрів: епопея, роман, поема, драматична поема, вірш, байка, епіграма й інші (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 154).
3. заст. Зле й дотепне зауваження про кого-, що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 482.