ЕПІЗОДИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який відбувається, діє, вживається від випадку до випадку; несистематичний. Колективи підприємстві будов можуть подати колгоспникам посильну шефську допомогу. Нині така допомога не може бути епізодичною (Ком. Укр., 5, 1961, 8); // Який виникає, здійснюється не закономірно, а випадково. Пам’ять його встигла зафіксувати все найцінніше, що міг дати.. цей епізодичний візит до одного з найславніших ботанічних музеїв світу (Ле, Право.., 1957, 61).
2. Який з’являється в окремих сценах, епізодах, не є основним, постійним. Серед дійових осіб трагедії [«Сава Чалий»] є і такі, що тільки раз з’являються перед глядачем, але й ці епізодичні постаті приносять із собою якусь частину суспільного життя (Життя К.-Карого, 1957, 155).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 483.