ЕФЕ́КТ, у, ч.
1. Сильне враження, викликане ким-, чим-небудь. Я так коротко описую останню сцену, що тільки різке, грубе слово викличе потрібний мені ефект (Коцюб., III, 1956, 371); Він став думати про те, який ефект викличе його книжка, коли вона вийде з друку (Собко, Запорука.., 1952, 210).
2. Результат, наслідок яких-небудь причин, сил, дій, заходів. Високий економічний ефект дав державі застосування в машинобудуванні точного лиття, точних методів штампування й електрошлакового зварювання (Наука.., 1, 1957, 2); Вибух не давав потрібного ефекту (Ткач, Плем’я.., 1961, 183).
3. перев. мн. Засоби, прийоми, пристосування, за допомогою яких створюється враження, ілюзія чого-небудь. В першій і останній парі рядків зібрано тут [у вірші] кілька сильних слухових образів — рев великої ріки, свист і виття вітру, крик сичів, скрип дерева — все ефекти чисто музикальні (Фр., XVI, 1955, 268); Вирішено було.. взятися за влаштування лялькового театру з декораціями, ефектами та всякою театральністю (Моє життя в мист., 1955, 21).
4. Фізичне явище.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 492.