ЕФІ́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ефі́р. Плава місяць в синім морі, Зорі іскряться дрібні У далекому просторі, У ефірній глибині (Черн., Поезії, 1959, 199); // Який має в своєму складі ефір (у 4 знач.). Рідше при операціях застосовували ефірний наркоз (Матеріали.. охор. здоров’я.., 1957, 148).
∆ Ефі́рна олі́я — летка масляниста рідина з приємним запахом, яка міститься в деяких рослинах і використовується в промисловості та медицині. Цілі поля троянд під Бахчисараєм, з яких добувають запашну ефірну олію, стоять пусті й одинокі. По їх плантаціях пройшов уже не один танк (Кучер, Чорноморці, 1956, 329).
2. книжн. Надзвичайно легкий. Ефірна балерина; Ефірне плаття.
3. перен. Безтілесний, неземний. Дівчина була таки досить солідного складу, проте чогось справляла враження ефірної особи, ніжної, як травинка (Вільде, На порозі, 1955, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 493.