ЕШАФО́Т, у, ч. Поміст для страти. Терень, хоч і стояв уже на ешафоті, але навіть у цю останню хвилину не вірив у смерть (Шиян, Гроза.., 1956, 424); * У порівн. — Я йшла, як на ешафот (Ю. Янов., І, 1958, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 493.